Авторизация:
ИНФОРМАЦИЯ О КНИГЕ
Дівчатка
Автор: Забужко Оксана
Жанр: современная проза
Владелец: фонд библиотеки
Год:
Формат книги: FB2
Размер файла: 40.1 кб
Внесён в базу библиотеки: 24.11.2012
"Майже про всіх людей, що відіграли в її житті хоч трохи варту окремого епізода ролю, в Дарки зберігся перший спогад — схований у пам'яті, як на дні шухляди, моментальний знімок іншого, чужого , за Бог його зна якими й прикметами з місця вирізненого, вихопленого оком з-поміж багатьох , з безладно захаращеного тла решти світу — як нехибна обіцянка майбутнього. Розкладені вряд, ці знімки явили б низку найрозмаїтіших і найнесподіваніших ракурсів — від блискавичного поціляння, навпроти себе, очима в очі, що викрешує межи двома вольтову дугу найкоротшого зв'язку (очі сині, очі сірі, очі зелені, всі з однаковим заворожливо-скляним блиском старовинного кришталю — все чоловічі очі: втім, як знати, які в цю мить у тебе?), — і до зроблених ніби прихованою камерою, коли об'єкт іще тебе не бачить і не підозрює, що йому судилося кимось для тебе стати, — ракурси профільні, у три чверті й навіть зі спини, точніше, з потилиці: потилиці часом бувають несамовито виразні. А проте, скільки б не порпалася в пам'яті, Дарка ніколи не могла знайти там уперше побачену Ленцю. Ленця не прийшла ззовні — вона розвинулася зсередини Дарки, як її власний орган. Як дочасно приспаний ґен спадкової хвороби"...
автор название книги
Причем, что интересно: люди верующие часто проживают жизнь, как стихийные атеисты. В быту они совсем не думают о своем Боге. Они думают о том, что вот нужно купить карточку для оплаты в метро, чтобы съездить в Автозапчасти за ШРУСом для своего старого Ниссана. Они думают об обеде и о деньгах, о двойке сына, о начальственной выволочке... О том, что нужно перепрыгнуть вот эту лужу, чтобы не намочить ноги. Бегут в аптеку за парацетамолом... Никто не молится: Господи, перенеси меня через лужу, вылечи меня от гриппа!.. И только когда совсем приспичит так, что самому себе помочь сложно, вдруг вспоминают о покровителе, который заснул он там, что ли? оказывается, не замечает всех бед конкретной личности. А раз так, не мешало бы побеспокоить его молитовкой. Авось, поможет. Чай, не по пустякам тревожим! Как правило, не помогает. Но зато уж если случается удача... О-о! Это, конечно. Бог помог! Кому же еще?..